Управління культури і туризму Рівненської облдержадміністрації

Городище, с. Пересопниця

ks0017 gorodysche peresopnytsa 1

Городище та селище літописного міста Пересопниця 10-13 ст.
(с. Пересопниця, Рівненського району)

Пам’ятка археології національного значення (охоронний № 170016-Н )
Взята на державний облік Рішення виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих № 102 від 17.02.1970

  Городище розташоване на території села, на височині правого берега р. Стубли, із південного заходу вона обмежена долиною р. Стубли, з півдня – долиною р. Омелянівки, з північного сходу вузькою долиною струмка.
  Фортеця була збудована в кінці Х чи на початку ХІ ст. і використовувалась в добу Київської Русі до середини ХІІІ ст., коли була розгромлена під час монголо-татарської навали на Русь.
  Археологічне вивчення пам’яток Пересопниці розпочалося із розкопок слов’янських курганних поховань. У 1897-1898 рр. К.М. Мельник дослідила понад 100 курганів на давньоруських могильниках біля сіл Пересопниця, Білів і Старожуків . Тоді ж пам’ятки Пересопниці обстежив В.Б. Антонович. Здобуті у повоєнний час П. О. Раппопортом і В. В. Ауліхом археологічні джерела дозволили локалізувати дитинець літописного міста на городищі в с. Пересопниці. Найбільші за обсягом археологічні розкопки на городищі були проведені В. С. Терським у 1974-1992 рр., а в 90-х роках продовжені С. В. Терським. У 2002-2005, 2009-2015 рр. археологічні розкопки та розвідки в Пересопниці проводив Б.А. Прищепа.
  Пересопниця вперше згадується в літописах під 1149 р. як місто, в якому княжив Вячеслав Володимирович, син Володимира Мономаха. Назва поселення походить від слов’янського слова «пересип», тобто земляний насип у вигляді валу. Літописні повідомлення охоплюють сто років історії міста від середини XII до середини XIII ст. Вони висвітлюють три періоди в історії Пересопниці. Про перший період інформують повідомлення третьої чверті XII ст., коли вона неодноразово на короткий час ставала центром удільного князівства. Тут княжили сини Юрія Довгорукого Гліб, Мстислав і Андрій. Літописець під 1150 р. повідомляє, що Андрій Юрійович укріпив місто. Тому суперник Юрія Довгорукого - Ізяслав Мстиславич, який з великим угорським військом підійшов із Володимира до Пересопниці, вирішив обійти її і продовжив похід на Київ. А від 1157 р. до 1171 р. місто входило до Погоринської волості Володимира Андрійовича, центром якої був Дорогобуж. Наступний період датується першою чвертю XIII ст. У цей час Пересопниця була центром одного з удільних князівств у Погоринні. Нею володів Мстислав Ярославич Німий, про це Галицько-Волинський літопис повідомляє під 1206 р. Згодом він перейшов до Луцька, але залишив за собою і Пересопницьку волость. Після смерті Мстислава Німого та його сина, від 1227 р. починається заключний період літописної історії міста, який охоплює другу чверть XIII ст., коли Пересопницьку волость у складі Луцького уділу було приєднано до Волинського князівства Данила і Василька Романовичів . Багато волинських міст зазнали розгрому взимку 1240-1241 рр. під час походу військ Батия через землі Південної Русі на захід. Вірогідно, така доля спіткала й Пересопницю, хоча в писемних джерелах про це немає згадки. Однак у Галицько-Волинському літописі під 1246 р. є повідомлення про напад на Пересопницьку волость литовського війська, яке Данило і Василько Романовичі зустріли та розгромили біля Пінська.
  Городище складається з дитинця та окольного міста. Дитинець розташований на невисокому мисі правого берега р. Стубли. Окольне міто знаходилось на північ від дитинця, на височині, по якій тепер проходить вулиця села.
  Дитинець у плані має чотирикутну форму, розміри підвищення по зовнішньому обводу 200х250х250х290 м, внутрішня площа дитинця близько 4 га. Площадка підвищується над заплавою ріки на 4–5 м, по периметру вона була захищена земляним валом, що найкраще зберігся із напільної (південно-східної), в давнину легкодоступної сторони. Тут був прокопаний також рів, його сучасна ширина досягає 20 м. Південна, східна та центральна частини дитинця зайняті сільськими садибами, в північно-західному куті знаходиться Миколаївська церква.
  На дитинці культурні шари мають потужність до 2 м, верхні пласти містять знахідки литовсько-польської доби та наступних століть, нижній культурний шар насичений знахідками слов’яно-руського часу. Розкопані рештки заглиблених і наземних будівель Х–ХІІІ ст., в тому числі майстерню по виготовленню кістяних виробів.
  Окольне місто, знаходилось на вузькій височині, яка витягнута із південного сходу на північний захід. Із північного заходу, з напільної сторони ця частина городища була захищена двома лініями валів і ровів. Цю оборонну лінію, що знаходилася поблизу сільського кладовища, описала К.М. Мельник, але до нашого часу ці вали не збереглися. Довжина окольного міста із північного заходу на південний схід близько 700 м, ширина – від 120 м до 350 м. Культурний шар на різних ділянках має товщину від 0,5 до 1,0 м. Його насиченість знахідками найбільша в південній частині окольного міста, в підйомному матеріалі переважають уламки глиняного посуду ХІІ–ХІІІ ст.

Рівненська обласна рада

Рівненська обласна рада

Міністерства культури та інформаційної політики

Міністерство культури та інформаційної політики

Верховна рада

Президент України

Президент України

Облдержадміністрація

Облдержадміністрація