Городище, с. Будераж
- Останнє оновлення: Четвер, 28 січня 2021, 14:52
- Перегляди: 1648
Городище та селище 11-13 ст.
(с. Будераж, Рівненський району)
Пам’ятка археології національного значення (охоронний № 170008-Н)
Взята на державний облік Рішенням виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих № 102 від 17.02.1970
Пам’ятка розташована в західній частині села, на високій горі, що оточується поворотом р. Світенки.
Пам’ятка відома з кінця 19 ст. і описана Антоновичем В.Б. в 1901 р., в 20-30-х роках 20 ст. досліджувалась польськими археологами, у 1961 році дослідження проводив Раппопорт П.О., в 1984 р. та 2007 р. – Прищепа Б.А.
Давнє укріплення збудували на західному кінці височини, оточеної з трьох сторін заплавою ріки. Мисовий майданчик городища підвищується над річковою заплавою на 70-75 м, має неправильну округлу форму, зумовлену природною формою гори, його розміри 350x300 м (площа 7 га). Від центру майданчик помітно знижується до північного і південного країв. По периметру він оточений валом, висота якого найбільша із напільної (східної) сторони (до 6-7 м), перед валом проходить рів, його сучасна глибина до 3 м, ширина 12-15 м. Із західної сторони вал значно нижчий (2-3 м). Друга лінія оборони збереглася за 250 м на схід від мисової площадки, вона включає прямолінійний відрізок валу і рову, які перетинали височину із півночі на південь. Вал заввишки до 2,5-3,0 м, а рів завглибшки на гребені височини до 1,5 м. Південна ділянка цього валу зруйнована і знівельована ділянка використовується під городи, як і вся площа городища. Площа майданчика, обмеженого другим валом, близько 2 га. На карті Генерального штабу РККА1939 р. масштабу 1:25000 (топографічна зйомка 1888 р.) є детальний план городища, на якому на схід від великої укріпленої площадки показані чотири прямолінійні лінії оборони, які перетинають височину із півночі на південь. Внутрішня лінія складається із двох паралельних валів. Кінці валів двох зовнішніх ліній з’єднані додатковим валом, що проходить вздовж південного краю височини і продовжується на схід від зовнішнього валу. П. О. Раппопорт висловив думку, що городище відноситься до раннього залізного віку. Однак на обох площадках городища в підйомному матеріалі крім знахідок бронзового та раннього залізного віків виявлені уламки гончарних горщиків X - початку XI ст., а, отже, фортеця використовувалась у ранньому середньовіччі. Слов’яно-руські поселення розміщуються на захід та на південний захід від ур. Городище на першій надзаплавній терасі лівого берега р. Світеньки.
