Городище і поселення, с. Білів
- Останнє оновлення: Середа, 05 травня 2021, 17:12
- Перегляди: 1850
Городище і поселення (с. Білів, Рівненського району)
Пам’ятка археології національного значення (охоронний № 170015-Н)
Занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 № 928
Городище відоме з кінця ХІХ ст. Нові матеріали для його характеристики були отримані під час розвідки П.О. Раппопорта в 1960 р. і розкопок В.В. Ауліха в 1966 р. Дослідження П.О. Раппопорта показали, що укріплення Білівського городища були збудовані в другій половині чи кінці Х ст. Археологічні знахідки свідчать, що найбільш активно фортеця використовувалася в ХІ ст. Поряд з городищем існувало значне поселення Х–ХІ ст. Воно було виявлене роботами Б.А. Прищепи та В.С. Терського у 80-х роках ХХ ст. У ХІІ ст. Білівська фортеця занепала і більше не відроджувалась.
Фортецю було збудовано на краю мису, обмеженого із заходу заплавою ріки, із півдня глибоким яром, із інших сторін дугоподібним ровом завширшки до 25 м і завглибшки до 7 м. Площадка городища підвищується над заплавою ріки на 25–26 м, вона має неправильну овальну форму (45х80 м), по периметру оточена валом, висота якого з напільної сторони досягає 5 м, а з інших сторін він підвищується над площадкою на 1,5–2,0 м. Західна та північна ділянки валу пошкоджені окопами. В закладених В.В. Ауліхом траншеях слов’яно-руський культурний шар залягає до глибини 0,8–1,2 м, а материковий лес виявлено на глибині 1,2–1,6 м. Досліджено житло-напівземлянку з глинобитною піччю, дві наземні печі, господарські ями.
Селище займає височину на схід від городища, культурний шар поширюється до заглибленої ґрунтової дороги, яка перетинає височину із півночі на південь. Із півдня територія селища обмежена яром, а із півночі – ровом. Розміри описаної ділянки 160х100–140 м, культурний шар тут залягає до глибини понад 1,0 м. В південно-східній частині ділянки зберігся курган заввишки 4,5 м. На північний захід від нього простежується насип ще одного розкопаного кургану, заввишки близько 1,5 м. Більшість зібраних в шурфах на селищі уламків гончарних горщиків датуються Х–ХІ ст., знайдені також вінця ХІІ ст.
Колекції археологічних знахідок з розкопок зберігаються у фондах Рівненського обласного краєзнавчого музею.
Пам’ятка є типовим для Волині та всієї лісостепової зони України витвором військово-оборонної архітектури епохи Київської Русі.
Фото 2. Північно-західна частина оборонного валу.
Фото 3. Вид на укріплену площадку зі сходу.
Фото 4. Вид з городища на поселення і кургани.
