Управління культури і туризму Рівненської облдержадміністрації

Могила Володимира Оскілка, с. Хотин

ks0100 mogyla wolodymyra oskilka hotyn 1

Могила громадського і військового діяча В. Оскілка

Пам’ятка історії місцевого значення,
взята на державний облік Розпорядженням представника
президента України у Рівненській області від 25.08.1993 № 477,

розташована за адресою: 35303 с. Хотин, Рівненського району Рівненської області

  Оскілко Володимир (1892 – 1926 рр.) - військовий і громадський діяч часів УНР,  генерал-хорунжий Армії УНР, командувач Північної групи військ Директорії, командувач Північно-Західного антибільшовицького фронту. Один із керівників Української партії соціалістів-самостійників.

  В. Оскілко під час Першої світової війни дослужився до чину підполковника російської армії. Після Лютневої демократичної революції у Росії у 1917 р. призначений губернським комісаром Тимчасового уряду в м. Тула. У зв’язку із розгортанням Української революції наприкінці 1917 р. повернувся на рідну Волинь і активно включився в українізацію військових частин. На початку 1918 р. - комісар Української Центральної Ради у Рівненському повіті. За Гетьманату Павла Скоропадського Оскілко командував охороною стратегічного  залізничного вузла у м. Коростень. У листопаді 1918 р. став організатором антигетьманського повстання на Волині і прибічником Директорії відновленої УНР. У 1919 р. за наказом Директорії УНР створив Північну групу військ, а згодом призначений командувачем Північно-Західного антибільшовицького фронту. На посаді командувача боровся з мародерством, корупцією, казнокрадством, не роблячи при цьому винятків навіть для свого найближчого оточення. Водночас генерал-хорунжий пильно стежив за тим, щоб його військо не потрапило під ворожий політичний вплив.

  Події березня-квітня 1919 р. змінювались надзвичайно динамічно: відновлена УНР зазнає вторгнення більшовицьких військ; Київ та більшу частину українських земель окуповано більшовиками і наприкінці березня 1919 р. Рівне вимушено стає столицею УНР - сюди перемістились урядові установи і 12 квітня Головний Отаман військ Директорії Симон Петлюра сформував новий уряд на чолі з соціал-демократом Борисом Мартосом.

  Поразки української армії В. Оскілко пояснював підривною діяльністю більшовицьких агентів та їхнім впливом на держапарат та армію УНР; Симона Петлюру критикував за «непослідовність», новий кабінет міністрів підозрював у спробі укласти мирну угоду з більшовицькою Росією. У кінці квітня 1919 р. Петлюра двічі наказував генерал-хорунжому виступити зі своїми військами на більшовицький фронт. Але обидва розпорядження Головного Отамана В. Оскілко проігнорував. Своїм наказом С. Петлюра усунув з посади начштабу Північно-Західного фронту генерала Агапієва, а В.Оскілко критично поставився до даного рішення. Це свідчило, що Оскілко остаточно перестав підкорятися центральному військовому командуванню. 28 квітня 1919 р. Оскілко отримав черговий наказ головкомандувача, згідно з яким він мав передати своє військо іншому командиру - генералу Желіховському.

  Внаслідок даних подій 29 квітня відбулася спроба державного перевороту, організована ЦК партії соціалістів-самостійників і генерал-хорунжим В. Оскілком з метою усунення С. Петлюри як Головного Отамана і Голови Директорії та його уряду від керівництва УНР. Близько 6-ї ранку голову нового уряду Б. Мартоса і більшість міністрів заарештували і зачинили у арештантському вагоні на залізничній станції. Здійснити це було  легко, адже майже всі міністри не користувались особистою охороною. Соратники радили отаманові Оскілку їх розстріляти, на що той не погодився. На дев’яту годину ранку Рівне опинилося під контролем заколотників. Арештувати С. Петлюру, який перебував на залізничній станції Здолбунів, оскілківцям у той день не вдалося. Учасники змови вимагали усунути Петлюру від керівництва, призначити тимчасовим президентом усієї України голову ЗУНР Євгена Петрушевича, а згодом скликати Установчі Збори. Рівненські газети надрукували звернення отамана Оскілка до українського народу, де він сповіщав про повалення «влади зрадників», обіцяв селянам віддати землю у приватну власність, а також відновити порядок і спокій. Себе В. Оскілко оголосив «Головнокомандувачем усіма озброєними силами Наддніпрянської України».

  С. Петлюра ліквідовує заколот: спочатку над Рівним з літака розкидали його звернення до козаків і старшин, у якому Оскілка оголошено зрадником українського народу. А вночі Рівне атакували частини корпусу Січових Стрільців та загони польової варти, підтримані панцирником. На десяту годину ранку 30 квітня переворот Оскілка зазнав повної поразки. Оскілкові вдалося втекти, а у травні 1919 р. він змушений здатися представникам польського війська. Потім майже два роки перебував в ув’язненні, згодом переїздить до Відня.

  У 1921 р. Оскілко повернувся до Рівного і видавав газету «Дзвін» (1923 - 1925рр.), написав книгу спогадів «Між двома силами», в якій виклав власне бачення причин поразки Української революції 1917-1921 рр. 19 червня 1926 р. вбитий ймовірно більшовицьким агентом у с. Городок у Рівненському повіті Волинського воєводства Польської республіки. Похований на старому цвинтарі у с. Хотин Рівненського району Рівненської області.

ks0100 mogyla wolodymyra oskilka hotyn 2

Автор світлини Мазепа Святослав   CC BY-SA 4.0

ks0100 mogyla wolodymyra oskilka hotyn 3

Автор світлини Мазепа Святослав   CC BY-SA 4.0

Рівненська обласна рада

Рівненська обласна рада

Міністерства культури та інформаційної політики

Міністерство культури та інформаційної політики

Верховна рада

Президент України

Президент України

Облдержадміністрація

Облдержадміністрація