Управління культури і туризму Рівненської облдержадміністрації

Останнє оновлення: Середа, 19 травня 2021, 16:23

Перегляди: 1982

Будинок викладачів гімназії (оранжерея князів Любомирських)

Пам’ятка архітектури місцевого значення, взята на державний облік
наказом управління культури і туризму облдержадміністрації від.05.09.2018 № 148.

Будинок, в якому перебували відомий український композитор
М.В. Лисенко та академік М.Ф. Біляшівський.

Пам’ятка історії місцевого значення, взята на державний облік
розпорядженням виконавчого комітету Ровенської обласної ради
народних депутатів від 20.10.1987 №325-р

Пам’ятка розташована за адресою: вул. Драгоманова, 17, м. Рівне.

  Споруда на Драгоманова, 17 у місті Рівне — одна із найстаріших. Бічний фасад будинку орієнтований на подвір'я обласного краєзнавчого музею. У первозданному вигляді на цьому боці споруди був напівкруглий портик з іонічними колонами. До сьогоднішнього дня не зберігся. Коли був зведений будинок достеменно не відомо. Можливо його збудував кн. Юрій Любомирський, чи то внук кн. Юзеф, який довершив у 1815 році пишне оздоблення палацу і оновив парк. Зафіксована на детальному плані рівненської резиденції Любомирських 1797 року, за авторства архітектора-садівника Жана-Якуба Бургіньйона, де відмічено допоміжні будівлі серед яких згадується оранжерея. За даними джерел Бургіньон доповнив західну частину будинку шістьма іонічними колонами, які не збереглися. У описах польського дослідника Тадеуша Єжи Стецького, згадується приміщення оранжереї у маєтку Любомирських у 1880 р. Короткі історичні дані про „Ровенське реальне училище”, свідчать: «Владелец г. Ровно, князь Фридрих Осипович Любомирский в 1835 г. вошел с предложением к попечителям Киевского учебного округа о том, чтобы Луцкая гимназия, временно помещавшаяся в Клевани, была переведена в его владельческий г. Ровно. Совет Киевского университета, на рассмотрение коего было передано попечителем предложение кн. Любомирского, вступили с ним в официальные переговоры, результатом коих было заключение кн. Любомирским с университетом кн. Владимира договора в 1835 т. 23 ноября, по которому кн. Любомирский сделал капитальные пожертвования в пользу Луцкой гимназии, «если она навсегда будет переведена в г. Ровно» Усадебной земли с постройками на них было пожертвовано до 3-х десятин и, кроме того, кн. Любомирский обещался построить двухэтажное каменное здание для гимназии по специальному для учебных заведений плану, составленным княжеским архитектором Бурганионом и проф. архитектуры Меховичем». Будівництво гімназійного приміщення почалося 11 серпня 1836 року. Імовірно у 30-ті роки ХІХ ст. оранжерея була реконструйована під житло для вчителів Рівненської гімназії, про що свідчить договір 1835 року про передачу деяких будинків та камʼяної оранжереї у власність навчального закладу укладений між університетом Св. Володимира у Києві та Фридериком Любомирським. Перебудова здійснювалась одночасно з будівництвом гімназії. Після перебудови у колишній оранжереї поселився директор, який прожив там не довго. В середині ХІХ ст. тут знаходилась канцелярія училища, квартири письмоводителя, наглядача і диякона. У другій половині XIX століття у приміщенні колишньої оранжереї розміщувалося приходське двокласне училище — так зване фундушне (фундушове). Про це йдеться в описі Рівного, складеному священиком Сендульським у 1880 р. Під житлові помешкання будинок по вул. Драгоманова, 17 використовувався за польської влади. М. Орлович зазначає, що в будинку знаходилась учнівська бурса. За свідченням Я. Гофмана – у середині 30-х років минулого століття у будинку мешкали службовці шкільного кураторіуму. У липні 1914 р. за розпорядженням військової влади приміщення Рівненського реального училища було звільнено спочатку для військових потреб а потім під шпиталь. Відтак, під навчальні класи певний час використовували приміщення колишньої оранжереї. Частину будинку польська влада використовувала під житлові помешкання. За деякими даними, за фашистської окупації будинок входив до комплексу будівель резиденції гауляйтера України Коха. Із XIX століття у будинку тимчасово перебували, чи мешкали, видатні особистості — український композитор Микола Лисенко; історик, археолог та етнограф Микола Біляшівський; вчений, фольклорист, історик Михайло Драгоманов; громадський діяч, історик і публіцист, викладач Рівненської гімназії Микола Костомаров. У 1988-у та 1991-у роках на фасаді будинку було встановлено меморіальні дошки на честь цих людей. Сьогодні будинок використовується як житловий будинок.

  Будинок двоповерховий, в плані прямокутний. Обʼємно - просторове вирішення будівлі базується на основі простих геометричних форм.

  Вирішення південно - західного фасаду підпорядковане ритмічному ряду, який утворює класична колонада іонічного повного ордеру. Між колонами розміщені вікна на першому та другому поверхах. Влаштовано два входи в будинок. База колони дещо деформована внаслідок численних ремонтів, вал стоїть відразу на пʼєдесталі, без цоколя та карниза пʼєдестала. Фуст колони гладкий. Шийка капітелі оздоблена бусами. Ехін капітелі оздоблений іоніками. Завершує капітель абака під якою розміщена подушка волют. Стіни фасадів через антаблемент переходять в дах. За зразком класичної архітектури складається із архітрава, фриза, підтримуючої частини, карнизної плити та звисаючої частини. На північно-східному фасаді колонада відсутня. Композиційний ритм утворюють вікна на першому та другому поверхах. Вікна без обрамлення та декору. На фасаді нанесене пофарбування, яке імітує класичні деталі. Бічні фасади (південно-східний та північно-західний) симетричні, завершуються трикутним фронтоном. На фронтоні південно-східного фасаду розміщене півциркульне вікно. На другому поверсі - прямокутне та вхід на першому поверсі до приміщень туристичної фірми «Клеопатра». Цоколь оздоблений штучною декоративною плиткою з північно–східного фасаду. Дах двосхилий, декоративні елементи відсутні. Вертикальний звʼязок забезпечують бетонні двомаршеві сходи із металевими поручнями.

  Будинок є унікальним зразком, який відносився до складу палацово-паркового комплексу князів Любомирських.

  Архітектурна цінність визначається обʼємно - просторовим рішенням. Містобудівна цінність визначається розміщенням будинку у межах локалізації палацово-паркового комплексу. Історична цінність визначена із перебуванням, життям та діяльністю видатних особистостей. Стилістична цінність визначається вираженими елементами стилю „барокко” та „класицизм”.