Останнє оновлення: Середа, 28 квітня 2021, 17:58

Перегляди: 2128

Костел (Костьол Лаврентiя)

Пам’ятка архітектури національного значення (охор. № 1520).
Взята на державний облік Постановою Ради Міністрів Української РСР
від 06.09.1979 № 442.

Костел розташований за адресою: Тайкури, вул. Незалежності, Рівненський район,
Рівненська область, GPS координати: 50.5305409° 26.3700092°

  Костел розташований в с. Тайкури, на відстані 14-ти кілометрів у південно-східному напрямку від міста Рівне.

  Один із власників, подільській підскарбій Пепловський 1710 році дав кошти на спорудження мурованого костелу св. Лаврентія в с. Тайкури.

  В джерелах існує згадка про напис над дверима, де перелічуються маєтки Пепловських у Київському, Волинському, Подільському воєводствах, імена його рідних – дружини, дітей, а також імена підданих. Розміри плити сягали одного метра в висоту і двох метрів завширшки, товщина плити тринадцять сантиметрів. На ній було висічено зображення родинного гербу і напис латиною, який містив інформацію про те, що фундатором костелу виступив Лаврентій Пепловський, а також вказано, що у віці 68 років, 12 квітня 1720 року Лаврентій Пепловський помер.

  З описів інтер'єру відомо лише описи гранітної плити, що була вмурована в одну зі стін костелу при вході та опис портретів:
«В костелі вісіли портрет із зображенням Лаврентія Пепловського і портрет із зображенням біскупа Чолганського ...»
«Засновником костелу, судячи з напису на правій стіні його під зображенням чоловіка у весь зріст з польською фізіономією і в польському костюмі, був один із володарів Тайкур Пепловський...»
«Над дверями костелу знаходився довгий латинський напис, на одній із стін знаходився портрет фундатора, на іншій портрет біскупа Чолганського...»
«Латинський напис, який знаходився над дверями костелу під зображенням чоловіка у весь зріст з польською фізіономією...»

  Відомо, що у костелі зберігалась частина речей ХVІ – ХVІІ ст., перенесених зі старого замку. Костел залишався діючим до 1939 року. В метричних книгах 1828 – 1836 р.р. було віднайдено інформацію про те, що в цих роках ксьондзом служив Йозеф Гудковський, а також збереглося зображення печатки костелу.

  У 1939 році частину майна костелу святого Лаврентія віряни разом із ксьондзом Андрикою підводами вивезли у Здолбунів.

  Після закінчення другої світової війни будівля костелу використовувалася в якості складу для збіжжя. Дерев’яне обладнання храму, в тому числі і орган, було розібрано місцевими жителями на дрова.
Після такого використання інтер'єр та екстер'єр костелу дуже постраждали і відновити їх стало справою майже неможливою.

  У 1979 році, згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1979 року, № 442, костел святого Лаврентія, був взятий під охорону з категорією республіканського значення під №1520.

  В документах Держбудархіву Рівненської області зберігся опис костелу 1988 року. В ньому вказано, що костел святого Лаврентія розташований біля підніжжя замкової гори. Орієнтований він на південний схід. Відноситься до групи пам'яток раннього бароко і являє собою величну, хрещату у плані споруду. Від інших храмів подібного типу відрізняється тим, що вівтар та бічні рамена його п'ятигранні і майже рівновеликі, а західне – значно ширше від них, прямокутне. Бічні рамена майже вдвоє нижчі від основного обсягу будівлі, а приміщення паламарні, ризниці та паперть ще нижчі. Будівля відзначається стрункими пропорціями, фасади її декоровані пілястрами. Віконні отвори перекриті лучковими арками.

  Костел перекрито оригінальною системою хрещатих склепінь та підпружних арок.

  В нижньому ярусі розташовані крипти, вхід до яких здійснюється з середини приміщення.

  Територія костелу оточена досить високим муром, зведеного з місцевого каменю пісковику та цегли. Мур по внутрішньому периметру має арочні ніші, в плані утворює майже правильний прямокутник, витягнутий із сходу на захід. Біля північно – східного рогу муру розміщено браму, а над північно - західним рогом підноситься мурована дзвіниця, яка складається з чотирьох прямокутних пілонів, об’єднаних лучковими арками.

  Відомо, що в крипті костелу було поховано фундатора Лаврентія Пепловського та його сина Яна – Павла.
У костелі святих апостолів Петра і Павла міста Здолбунова було виявлено ікону з Тайкурського костелу, яку передав до храму один із вірян. На іконі зображено святого Лаврентія. Сьогодні костел пустує і руйнується.
Відноситься до групи пам'яток раннього бароко і являє собою величну, хрещату у плані споруду. Вівтар та бічні рамена його п'ятигранні і майже рівновеликі, а західне – значно ширше від них, прямокутне. Приміщення паламарні, ризниці та паперть ще нижчі.

  Втрачений згаданий в джерелах напис над дверима, де перелічувались власники. На ній було висічено зображення родинного гербу і напис латиною, який містив інформацію про фундатора костелу. Втрачено портрет із зображенням Лаврентія Пепловського і портрет із зображенням біскупа Чолганського. З 1939 року розібрано дерев’яне обладнання храму, в тому числі і орган. Втрачено конструкції дахів, частини хрещатих склепінь та настінні розписи, які ще сьогодні проглядаються фрагментарно.

  Костел від інших храмів подібного типу відрізняється тим, що вівтар та бічні рамена його п'ятигранні і майже рівновеликі, а західне – значно ширше від них, прямокутне, майже квадратне. Завдяки тому, що бічні рамена майже вдвоє нижчі від основного обсягу будівлі, а приміщення паламарні, ризниці та паперть ще нижчі, створюється цікава композиція архітектурних об'ємів. Планувальне та об’ємно-просторове рішення перейнято автором будівничим із попередніх століть.