Костел та монастир кармеліток, м. Дубно
- Останнє оновлення: Понеділок, 05 квітня 2021, 18:00
- Перегляди: 2128
Костел та монастир кармеліток ХVІІ ст.
Пам’ятка архітектури національного значення (охор. № 1493-Н)
Взята на державний облік Постановою Ради Міністрів Української РСР
від 06.09.1979 № 442
Костел та монастир кармеліток розташований за адресою:
вул. Шевченка, 51, місто Дубно, Рівненська область.
Костел та монастир кармеліток є визначною пам’яткою культової архітектури міста Дубно. Ансамбль цих споруд у 17-18 ст. фіксував межу міської забудови на цій ділянці. На початку будівництва тут не було в’їзду у місто, але сильно виступаюча серед боліт північна окраїна міської території потребувала укріплення на випадок можливого нападу. Таким укріпленням і став кармелітський монастир.
Комплекс споруд був створений у 17 - 18 ст. у стилі бароко. Він складається з мурованого костелу, корпусу келій та мурованої брами в південній частині, де і розташований головний вхід до корпусу.
Католицький чернечий орден кармеліток був заснований у 1155 році в Палестині на горі Кармель, від якої пішла його назва. В 1593 році він розпався на дві окремі гілки – кармелітів босих з суворим статутом і кармелітів черевичних, або взутих – з більш м’яким статутом. Ансамбль монастиря і костелу кармеліток створювався протягом довгого часу.
Будівництво дерев’яного костелу Святого Йосипа відбувалось з 1688 по 1702 рік на кошти княгині Анастасії Чернецької – благодійниці монастиря. Протягом 1721-1741 років відбувалось будівництво нового цегляного костелу.
Споруда монастиря будувалась з 1741 по 1742 роки на кошти Павла Сангушка, але не була закінчена. Заможні монахині добудували монастир протягом другої половини 18 ст. за власні кошти. Наприкінці 18 ст. черниць в монастирі було більше 18. Черниці монастиря кармеліток у м. Дубно користувались суворим статутом. Вони спали у трунах, віталися латинською: «Memento more» - пам’ятай про смерть, а з рідними спілкувались за допомогою спеціальної переговорної труби.
У 1890 році вся територія кармелітського монастиря разом з будівлями за царським указом була передана Хрестовоздвиженській пустині, а черниці були переведені в інше місце. Костел перетворили в церкву на честь преподобного Іова Почаївського. Над в’їздною брамою було надбудовано дзвіницю, а над костелом – високий шпиль з банею.
В 1922 році костел та монастир був переданий кармелітам босим. Але незабаром монастир перейшов до католицьких черниць – сестер Провидіння. Вони утримували тут дитячий притулок і школу. Крім того, тут було професійне училище, яке називалось «Школа заводова». В монастирі черниці викладали загальноосвітні предмети, а також навчали домашнього господарства, крою та шиття, гаптувати золотою та срібною ниткою. В цьому закладі навчались не тільки дівчата-польки, але й українки. В народі черниць називали «панянками». Це дало назву «Панєнської вулиці», що вела в монастир. Нині - це вулиця Шевченка.
Після вересня 1939 року монастир було ліквідовано. В 1946 році у колишніх монастирських будівлях був розміщений медичний заклад – онкодиспансер. Нині - це онкологічний хоспіс, яким опікуються студенти Дубенського медколеджу.
З осені 2004 року при хоспісі діє сучасний православний Свято-Варваринський жіночий монастир. Стараннями матушки-ігумені та її помічниць в монастирі організовано регулярні богослужіння, духовенство та сестри опікуються хворими онкологічного диспансеру. В обителі є багато святинь Православної Церкви, у тому числі частки мощів святих: великомучениці Варвари та великомученика й цілителя Пантелеймона.
