Управління культури і туризму Рівненської облдержадміністрації

Церква Успіння Пресвятої Богородиці, с. Дорогобуж

Останнє оновлення: Понеділок, 29 березня 2021, 16:39

Перегляди: 1630

ks0053 tserkva uspinnja dorogobuzh 01

Успенська церква з дзвіницею.

Пам’ятка архітектури національного значення (охор. №1491),
взята на державний облік Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442

Церква розташована за адресою: с. Дорогобуж, Рівненський район, Рівненська область.

Успенська або Пречистенська церква в с. Дорогобуж, згідно переказу була заснована у XI ст. як монастирський храм. Дорогобуж як удільне княже місто, у XI – XII ст. ст. відігравав важливу роль у військовій, економічній, та соціальній історії Волині. У XIV ст. доля Дорогобужа була пов’язана з магнатською родиною князів Острозьких, чиї володіння входили у Велике князівство Литовське. Засновником Успенської церкви літературні джерела вказують князя К. К. Острозького (1526 - 1608 роки). В кінці XVIII ст. Успенський монастир зайняли монахи василіанського ордену. У 1786 році церква перебудовувалась. Огляд будівлі церкви у 1840 році, що був проведений після скасування василіанського монастиря, показав, що василіани не переробили інтер’єр церкви згідно з каноном уніатської релігії. Огляд був проведений єпархіальним архітектором Михайловським. Від 1840 року започаткований ремонт, який тягнувся майже 20 років. У 1875 році дах церкви було покрито даховим залізом замість гонтового покриття. У 1908 році монастирські будівлі були розібрані, із цього матеріалу була побудована нині існуюча огорожа церковного подвір’я, побудований будинок паламаря. Згодом церква ремонтувалася ще раз у 1936 році. В 1950 році до церкви була перенесена двоярусна дзвіниця з наметовим дахом, яка з’єднана з головним фасадом і відіграє роль притвору. Ця добудова значно змінила архітектурний вигляд пам’ятки. До того часу дзвіниця була розташована окремо і знаходилась на захід від церкви. У 1983 році спеціалістами Львівської КАРМ інституту «Укрпроектреставрація» були здійснені детальні дослідження пам’ятки, які підтвердили наявність плінфи на цем’яночному розчині, наявність закомар, характерних для давньоруського зодчества. Були виявлені фундаменти абсид і розібраних монастирських корпусів.

Будівля складається з основного цегляного прямокутного об’єму, укріпленого з півночі двома прямокутними контрфорсами і прибудованої до південного фасаду дерев’яної дзвіниці. Церква завершується куполом, з глухим кам’яним ліхтарем, маківкою і хрестом. Купол покоїться на восьмигранному барабані. Дерев’яна дзвіниця триярусна; перший ярус – зруб, другий і третій – каркас, горизонтально шальований дошкою. Головною конструктивною особливістю є чотири гранчастих пристінних пілона, які ділять основний об’єм на три частини і є опорними для чотирьох підпружних арок, що несуть високий восьмигранний барабан, і зімкнуте склепіння над центральним членуванням нави. Притвор перекритий хрестовим склепінням, абсидна частина – півциркульним склепінням. Церква має три основних об’єми, розташованих по осі південь – північ: пресвітерій, наву і захристя. Захристя від нави відокремлено цегляною стіною, де розташований іконостас. Стіни нави і захристя мають стінопис, визначення цінності і стан якого потребує додаткових досліджень. В південній частині пресвітерію знаходяться дерев’яні хори. У стильовому відношенні становить яскравий приклад школи волинської сакральної архітектури.

Споруда церкви була первісно збудована у XI ст. як монастирський храм. На сьогодні збереглись елементи давньоруської кладки по всьому периметру. 1577 рік – одна з припустимих датувань заснування церкви Успенія Богородиці у Дорогобужі. Ймовірно в цей час споруда набула своїх ренесансних рис. В XVIII ст. монахи василіани перебудовують споруду, прибудовуються монастирські корпуси. У 1875 р. церкву було покрито даховим залізом замість гонтового покриття. У 1908 році монастирські будівлі були розібрані. Фундаменти Їх були розкриті і зафіксовані під час натурних досліджень спеціалістами Львівської КАРМ інституту «Укрпроектреставрація» в 1982 – 1983 роках. В цей же час були виявлені залишки абсиди і елементи давньоруської кладки. В 1950 році до південного фасаду була перенесена дерев’яна дзвіниця з наметовим дахом.

Пам’ятка є унікальним витвором Волинської школи архітектури доби князівства, ренесансу, бароко. Завдяки збереженості фрагментів давньоруської кладки і елементів ренесансу є одним з унікальних прикладів сакральної споруди одного з регіонів України.

ks0053 tserkva uspinnja dorogobuzh 02