Будинок Домбровського ХІХ ст., м. Дубно
- Останнє оновлення: Вівторок, 16 лютого 2021, 17:18
- Перегляди: 1616
Будинок Домбровського ХІХ ст.
Пам’ятка архітектури місцевого значення (охор. № 13-Рв),
взята на державний облік рішенням Рівненського облвиконкому від 28.07.1990 р. № 140
Будинок Домбровського розташований за адресою:
вул. М. Грушевського, 156, місто Дубно, Рівненська область.
Пам’ятка архітектури місцевого значення – будинок Домбровських побудований наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Будинок є зразком міської провінційної садиби з елементами стилістики неоготики кінця ХІХ ст.
Будинок розташовується у західній частині міста, поблизу магістралі, що зорієнтована на залізничний вокзал станції Дубно і поєднує історичне середмістя з передмістям Забрам’я. Будівля локована серед забудови, сформованої житловими будинками садибного та секційного типу різних періодів будівництва: 1920-30-х років, 1970-80-х років.
Ця оригінальна одноповерхова споруда із стилізованими трьома шпилястими вежами над порталом сильно вирізняється на фоні багатьох будівель на вулиці Грушевського. Будинок належав братам Домбровським. Один з них, Ілля Миколайович, на межі ХІХ і ХХ ст. був управителем маєтків графині Шувалової. Родина графині володіла містом з 1870 р.: спочатку - мати графині, княгиня Єлизавета Борятинська, а з 1902 р. - сама графиня Єлизавета Шувалова.
Під час Другої Світової війни Олена Домбровська разом із своєю племінницею Тетяною Колмаковою в цьому будинку переховували від німців єврейську дівчинку Лізу Лопатіну. У часи Незалежності їх було запрошено до Єрусалиму в меморіальний музей Яд Вашем, присвячений пам’яті жертв холокосту, де їм було присвоєне почесне звання Праведниць світу та посаджене дерево на їхню честь.
В радянські часи в цій будівлі розташовувався птахопром, а також Центральне статистичне управління. У 2001 році споруду було реконструйовано та пристосовано під церкву Архангела Гавриїла УПЦ.
Мурований одноповерховий житловий будинок, встановлений на невисокому цоколі. Будівля має анфіладну систему розпланування з двостороннім розташуванням приміщень. Вирішення головного, південного, фасаду, зверненого до вул. Грушевського, підпорядковане осі симетрії, що підкреслена оригінальним ганком у вигляді портика з арочним прорізом. Портик спирається на дві масивні колони, має горизонтальне завершення на рівні мезоніну, оздоблене трьома декоративними башточками з шатровим дахом, на яких встановлені хрести. На рівні перекриття першого поверху під аркою портика влаштований балкон. Колонам портика відповідають рустовані декоративні пілони на поверхні стіни, що фланкують вхідні двері. Такий же тип русту використаний для закріплення кутів будівлі. Ритмічний стрій головного фасаду формує ряд вікон з обрамленнями складного обрису. Обрамлення поєднуються між собою широким горизонтальним карнизом.
Такий самий спосіб оформлення вікон (в тому числі, закладених, з західної сторони) застосований на бічних фасадах. На північному фасаді обрамлення між собою не поєднані.
Стіни по периметру будинку завершені масивним карнизом складного профілю.
З північної сторони до основного об’єму будинку примикає одноповерхова прибудова з окремим входом, в якій розташовані дерев’яні сходи на мезонін і горище. Ще один вхід в будинок розташований на східному фасаді.
Поверхня фасадів поштукатурена і пофарбована акриловими фарбами, цоколь облицьований бетонними плитками «під рваний камінь».
Будівля накрита двосхилим дахом, покрівля – азбестоцементні листи. Поверхні стін приміщень поштукатурені і побілені, стелі частково горизонтальні, частково – над залом для молитви – мають полігональний переріз і виконані з ДВП.
Стилістичне вирішення вказує на вплив неоготичного стилю при формуванні архітектурного образу будинку.
Фото 2 - 4, Світлини 2008 року.
