Церква с. Хотин
- Останнє оновлення: П'ятниця, 05 лютого 2021, 15:34
- Перегляди: 1806
Церква Зачаття Святої Анни
Пам’ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 192-Рв),
взята на державний облік рішенням виконкому Ровенської обласної ради народних депутатів від 28.07.1990 № 140,
розташована за адресою: вул. Шевченка,1 с. Хотин, Рівненський район, Рівненська область, 35305.
Село Хотин, Рівненського району знаходиться на відстані близько 10 км. від м. Рівне в оточенні численних памя’ток археології.
Історія села згадана у власності князя Констянтина Констянтиновича Острозького у XVII столітті, який володів великою кількістю маєтності Рівненщини. У 1603 році відписав своє майно синам - Янушу, каштеляну Краківському і Олександру, воєводі Волинському. Рівненські маєтності відійшли князю Олександру. Серед багатьох сіл згадане село «Хоцинъ».
Невдовзі після розподілу, Костянтин Острозький помирає. Спадок був розподілений між дітьми – Павлом-Іваном, Олександром-Констянтином і доньками – Катериною, Анною-Алоїзою, Софією.
У 1617-1618 роках Рівне і околиці були розорені татарами.
Після смерті своїх синів, княгиня Анна Острозька у 1639 році вступає у влодіння Рівненське разом із своїм доньками – Катериною та Анною-Алоїзою. У 1621 році сестри поділили між собою батьківське майно, при чому Рівне з околицями відійшло до Катерини Замойської, яка імовірно стала новим власником села «Хоцинъ».
Після досягнення повноліття діти Замойського розділили спадок, при цьому Рівненські маєтноті відійшли до молодшої доньки Іоанни Конецпольської. У 1649 році, по смерті Конецьпольського майно Рівненське відійшло до сина – Станіслава.
За місцевими переказами, саме у середині XVII століття у селі з’являється православна мурована церква, документів на яку не знайдено. Місцеві краєзнавці говорять про зв’язок цієї церкви мурованим підземним ходом з маєтком, який стояв на підвищенні над річкою Горинь на північний схід від церкви.
У 1770 року Станіслав Любомирський підписав акт відступу на майнові ключі своїм синам. Рівне із іншими містами і 76 селами відійшли Іосифу Любомирському.
Коли с. Хотин було продано невідомо, та вже у ХVIII ст. селом володіє поміщик А. Богуш. За кошти прихожан і місцевого поміщика Антонія Богуша було зведено (найімовірніше реконструйовано на основі старої православної) церкву в ім’я Зачаття Св. Анни у 1769 р. Поруч біля церкви згадується дерев’яна дзвіниця. Однак, дата будівництва невідома.
Церква Зачаття Святої Анни знаходиться в центральній частині с. Хотин, засадженій старими липами і модринами.
Церква мурована. Ця споруда належить до групи центричних, хрещатих у плані одноверхих храмів. Центральний об’єм будівлі у плані – прямокутник, витягнутий по осі північ-південь. За рахунок зрізаних граней утворено восьмигранник, що перекривається восьмигранним склепінням, розчленованим вісьмома гуртами та увінчаним цегляним ліхтариком з мініатюрними віконечками. Розташована на спокійному рельєфі.
Зі сходу примикає шестикутна вівтарна частина. Із заходу примикає паперть. Нава і бабинець вкриті двосхилим дахом. Вівтар вкритий п’ятисхилим дахом. В середині нава продовжена восьмистінним барабаном на розподільчих арках. В бабинці стелі рівні, плоскі. У вівтарній частині стеля циркульна із розпалубкою. Таке рішення використане в частині перекриття над хорами. Нава відділена від вівтаря іконостасом, в якому прорізані троє отворів, для влаштування царських врат, північних і дияконських дверей. З бабинцем нава поєднана теж дверима через портал.
У плані основний об’єм формує неправильний восьмигранник, чотири сторони якого витягнуті, формуючи хрест. По осі план продовжує притвор і завершується шестигранним вівтарем. Об’ємно просторове рішення завершує восьмигранний барабан із куполом, над яким височіє невеликий шестигранний барабан із маківкою та хрестом. В стінах барабану розміщено чотири віконниці із чіткою орієнтацією по сторонах світу.
Фасади східний та західний - симетричні із чіткою вертикальною віссю симетрії, яка акцентована вікнами. Південний та північний фасад – асиметричні. Композиція – динамічна. Проглядається чітка композиційна вісь, яка підкреслена вікном на південному фасаді. На північному фасаді вісь підкреслена вікном і дверима. Фасадні виступаючі площини завершуються трикутним фронтоном. Кути площин виразні, підкреслені пілястрами на розвинених базах. Карнизна частина та капітелі пілястр втрачені, можливо внаслідок ремонтів. Осі фасадів завершує купол.
На бічних площинах фасадів від вертикальної осі розміщено вікна на одній висоті, що формує певний композиційний метро-ритм.
Стінопис зберігся добре та несе мистецьку цінність. У верхній частині зображені євангелісти Матвій, Марко, Лука та Іван у сидячому положенні. Євангелісти сидять на стільцях без спинки, у робочому стані за тетраподами, перед ними розгортаються сувої. Автор не встановлений.
У нижній частині розміщені ікони. Розписи на стінах декоративні у вигляді дзеркал, мають вигляд архітектурного оформлення. На розпірних арках та пілястрах розміщено вінці рослинного характеру із трилисниками. Композиція інтер’єру – виразна. Умовно ділиться на два рівні карнизами. Кути підкреслені пілястрами. Підлоги дощаті.
Іконостас, бароковий, двоярусний. На обох половинах розірваного фронтону який завершує центральну частину першого ярусу, симетрично розміщені дерев’яні поліхромні скульптури двох янголів. Над другим ярусом також розірваний фронтон; в його середній, високій частині з фігурним завершенням розташовуються ікони. Царські врата – різьблені, позолочені; в композицію введено Ієсеєве дерево – оригінальна іконографічна новина, яка з’явилась на західно-українських землях (Галичини, Волині) у XVIIст. і протрималась понад сторіччя.
Об’ємно - просторове вирішення будівлі базується на основі простих геометричних форм.
На хори ведуть влаштовані у стіні сходинки. Із хорів влаштовані такі ж сходинки на дах.
Підлоги у наві та вівтарі дерев’яні, дощаті. У бабинці підлоги литі – цементні.
Фото 1991 року.
