Культура і децентралізація. "Заклади культури треба вдосконалити й трансформувати. Але не знищувати." - Олександр Ткаченко
- Останнє оновлення: Понеділок, 15 березня 2021, 12:01
Міністр культури та інформаційної політики розповів про трансформацію народних домів і бібліотек, яку мають провести громади.
Міністерство вже розробило Концепцію центрів культурних послуг, що має, так би мовити, парасольковий формат, розрахований на те, щоб в одному приміщенні були кілька закладів нашого напряму. Наприклад, концертна зала, танцювальна зала, бібліотека, гурткові приміщення тощо. За таких умов Центр культурних послуг, або ЦКП, стане місцем спілкування, зустрічей, цікавих розмов, навчання тощо. Культурні хаби мають ширший формат, розрахований переважно на міста. Однак і хаби, так само, як ЦКП, мають об’єднувати у собі багато активностей. Хаби можна порівняти з колишніми районними будинками культури, однак знак рівності між ними ставити не варто. Адже йдеться не просто про зміну вивіски. Наповнення хабу має бути набагато кращим, що дозволить жителям громад отримувати замовлені ними культурні послуги високої якості. Причому ініціювати створення ЦКП чи культурного хабу мають самі громади, адже вони управлятимуть цими хабами. А Міністерство культури та інформаційної політики надаватиме їм фінансову, консультаційну та методологічну підтримку.
Утримання Центрів культурних послуг і потенційних хабів повністю лягає на плечі громад. Міністерство культури та інформаційної політики тут, щоправда, може надавати певні субвенції, і ми зараз готуємо порядок використання коштів. Фінансування здійснюватиметься на конкурсній основі, всі області подаватимуть свої пакети документів. Згодом ми будемо аналізувати їх, вибудуємо певний рейтинг та розрахуємо квоти на кожну область. Місця у цьому рейтингу багато у чому залежатимуть від частки співфінансування, яку будуть готові забезпечити громади. Таким чином ми підтримуватимемо лише найбільш вмотивовані з них.
Коли громадам передають ті чи інші заклади культури, вони зобов’язані взяти їх на баланс. А далі вже може йти мова про реорганізацію, трансформацію та оптимізацію таких закладів. Права людини на отримання культурних послуг та сервісу не можуть бути порушені. Згідно закону, заклади культури треба або утримувати, або ліквідовувати, а ми далеко не завжди погоджуємося на ліквідацію. Перепрофілювання чи ліквідація можливі тільки тоді, коли поруч, за кілька кілометрів, є інші подібні заклади, причому у достатній кількості. За дотримання соціальних нормативів і за умови обґрунтованих підстав громада може закрити 1 чи 2 з 5-ти будинків культури, що знаходяться на її території. Але точно не всі п’ять. У великих містах є певна особливість, там заклади культури зазвичай розташовані у центрі, а не у спальних районах. У таких випадках треба стежити за тим, щоб кожен район мав власний клуб чи власну бібліотеку.
Можна створити на базі старих закладів культурний хаб або ЦКП, можна запровадити надання платних послуг. Таких прикладів у різних регіонах України вже чимало, причому хаби і ЦПК можуть називатися зовсім по-різному: Народний дім, Будинок культури, навіть Клуб розвитку молодіжних платформ.
фотографії порталу decentralization.gov.ua
Ми підтримуємо будь-яку оптимізацію, яка не шкодитиме наданню культурних послуг населенню. Якщо старий Будинок культури був зорієнтований насамперед на радянську систему прокату фільмів, то, звісно, тепер він не буде затребуваним. Однак громада може змінити цю ситуацію, надавши потрібну громаді послугу.
Заклад можна закрити за погодженням з нашим міністерством. Однак перед тим, як дати дозвіл на ліквідацію, МКІП перевіряє, чи відповідає це соціальним нормативам і чи є у доступності подібний заклад, де люди могли б за потреби зібратися, де працювали б різні гуртки та могли б проводитися репетиції будь-які народних колективів. Ніхто не відміняв конституційне право українців отримувати культурні послуги. Потрібно зважати не тільки на спроможність громади, але й на потреби населення. Ми отримуємо багато скарг на спроби голів громад закрити місцеві клуби та бібліотеки в обхід нашого Міністерства. Отже, людям вони потрібні. А раз так, їх не можна закривати. Знищувати, ліквідовувати дуже просто, набагато складніше осучаснювати, створювати новий формат.
Задача Міністерства культури та інформаційної політики – зберегти саму платформу, на якій громада згодом може відкрити потрібні їй курси та гуртки. Однак такі питання треба вирішувати на місцях. У Будинку культури можна проводити додаткові заняття з різних предметів, показувати фільми, влаштовувати майстер-класи. Будь-що, у чому є потреба! Та якщо цієї платформи не буде, про надання послуг вже не йтиметься. І у Польщі, і у Франції такі Будинки культури є чи не у кожному селі. Реформа децентралізації направлена на якісну, а не на формальну трансформацію закладів культури. Тобто якщо громада вирішує утримувати Народний дім, вона може залучити для його утримання кошти самих громадян, які користуватимуться платними послугами, а також кошти донорських структур.
